Міркування про неухильно зростаючий темп сучасного життя давно стали спільним місцем у художній та гуманітарній думці. У відповідь це загальне прискорення виникла концепція «повільності», тобто штучного уповільнення життя – зокрема засобами візуального мистецтва. У своїй книзі Лутц Кепник осмислює це явище та аналізує художні практики, які мають справу «з розширеною структурою часу та зі стратегіями сумніву, відстрочки та зволікання, що дозволяють уповільнити темп і відчути неоднорідну, багатолику течію сьогодення». Серед них – кіно Пітера Віра та Вернера Херцога, фотографії Віллі Доерті та Хіроюкі Масуями, медіаоб'єкти Олафура Еліассона та Джанет Кардіфф. Автор упевнений, що за цими дослідами стоїть зовсім не ностальгія за ідилічним минулим, а прагнення проникнути в суть сьогодення та задуматися про природу часу. Лутц Кепнік – професор Університету Вандербільта, спеціаліст з візуального мистецтва та інтелектуальної історії.