«Я не можу більше жити з тобою, вибач», – сказав чоловік Каті, перш ніж кинути її, вагітну, з маленьким сином. І пішов, вірніше, поїхав – до столиці, до багатої та успішнішої жінки… Павло безоглядно залишив усе, що мали спільного. Але що вони мали? Холодний будинок, постійні причіпки, вічне невдоволення – Катя пилила чоловіка наче тупа пила і навіть не замислювалася, що одного разу його терпінню настане кінець. А коли підросли сини... вони також поїхали від Каті - не вистачило на них ні тепла материнського, ні ніжності. І лише тоді почала вона усвідомлювати, що ніколи не вміла любити, тільки трималася за свій страх та почуття власності. Чи зможе Катерина переступити через свою гордість, чи вдасться їй повернути щиру любов своїх близьких?..