Чуттєвий світ «Тридцяти трьох виродків» знайшов втілення в художній літературі Срібного віку. Про атмосферу «вежі» дає уявлення п'єса Л.Д. Зінов'євої-Аннібал «Співочий осел» та розповідь Георгія Чулкова «Північний світ» (1909), у персонажах якого контаміновано риси гостей, які відвідували іванівські «середовища». Проте деякі образи більш ніж прозорі: Сергій Савінов – В'яч. Іванов; його дружина Людмила – Л.Д. Зінов'єва-Аннібал; Ганна Миколаївна Калиновська – Ганна Рудольфівна Мінцлова, відома теософка, Ів.Ів. Кассандров - Д.С. Мережковський. Самій Лідії Дмитрівні, мабуть, повість подобалася. Вона навіть рекламувала її друзям. Так, Чулковим вона писала: «Бачили Ви «Тридцять три виродки»? Прецікаві, запевняю Вас. Милий суворий мій критик, Надія Григорівна (дружина Г. І. Чулкова. - М. М.), візьміть у В'ячеслава і прочитайте» (РГАЛІ. Ф. 548. Оп. 1. Од. хр. 336. Лист від 12 серпня 1906 (?) Року). Лідія Іванова наводить у своїх спогадах кумедний епізод: «...Мама писала повість, що називалася «Тридцять три виродки». До дня народження мами я вирізала з паперу 33 фігурки, пошила їх у вигляді маленького зошита, піднесла мамі з написом і запитувала: чи не можуть 33 виродки утворити одного красеня? Я пам'ятаю, що ця думка потішила дорослих і, на мою гордість, порушила у них цілу дискусію» (Іванова Л. Спогади. Книга про батька. М., 1992. С. 15).