Книга нарисів і новел у стилі детективного трилера «Цвинтарні історії» складена з шести самостійних розділів, кожна з яких присвячена одному з найвідоміших і найзагадковіших цвинтарів світу:Донський цвинтар (Москва)< Хайгейтський цвинтар (Лондон)Цвинтар Пер-Лашез (Париж)Цвинтар Грін-Вуд (Нью-Йорк)Іноземний цвинтар (Йокогама)< /p>Цвинтар Патріархів на Олійній горі (Єрусалим)Кожен із розділів, у свою чергу, поділяється на два різнорідні за стилем і жанром фрагменти: документальний нарис-есе, чиїм автором слід вважати Григорія Чхартишвілі , та белетристичну детективну новелу, написану «рукою» Бориса Акуніна. Таким чином, книга являє собою плід колективної творчості, рівноправного співавторства двох письменників – реального і вигаданого. … Я писав цю книгу довго, по одному-два шматочки на рік. Не така це тема, щоб метушитися, та й потім було відчуття, що це не просто книга, а якийсь шлях, який мені потрібно пройти, і тут підстрибом скакати негоже - можна з розгону пропустити поворот і збитися з дороги. Іноді я відчував, що настав час зупинитися, дочекатися наступного сигналу, який кличе далі.Дорога ця виявилася довжиною цілих п'ять років. Почалася від стіни старого московського цвинтаря і відвела мене дуже далеко. За цей час багато що змінилося, «і сам, підвладний загальному закону, змінився я» – роздвоився на резонера Григорія Чхартишвілі та масовика-витівника Бориса Акуніна, тож книжку дописували вже вдвох: перший займався есеїстичними фрагментами, другий – белетристичними. Ще я дізнався, що я тафофіл, «аматор цвинтарів» – виявляється, існує на світі таке екзотичне хобі (а в деяких і манія). Але тафофілом мене можна назвати лише умовно – я не колекціонував цвинтаря та могили, мене займала Таємниця Минулого Часу: куди він подіється і що відбувається з людьми, які його населяли?.. © Б. Акунін © ℗ ТОВ Імперія звуку 2006© ℗ ІП Воробйов В.А. В.А.© ℗ ВД СПІЛКА

Для пристроїв Apple для корректного відтворення файлу потрібен комп'ютер з встановленим iTunes.