«–Да, загадкові випадки!..– Реймонд Вест випустив з рота хмарку диму і, милуючись ним, повільно із задоволенням повторив: – Загадкові випадки… З почуттям виконаного обов'язку він подивився на всі боки. Широкі чорні балки, що перетинають стелю кімнати, і добротні старовинні меблі створювали атмосферу старовини. Усе це імпонувало смакам Реймонда Веста. Він був письменником. Будинок своєї тітки Джейн Марпл він завжди вважав за гідне обрамлення власної персони. Він глянув у бік каміна, біля якого у великому кріслі сиділа господарка будинку. На ній була чорна муарова сукня з безліччю складок по талії. Брабантські мережива каскадом спадали з грудей. На руках – чорні мереживні мітенки. Чорний капелюшок підкреслював білість волосся. Вона в'язала щось біле, м'яке, пухнасте. Її ніби вицвілі блакитні очі – лагідні та добрі – вивчали племінника та його гостей…»