— Ти мене любиш? — вражено промовила я, серце зробило кульбіт. Було і хвилююче, і дуже дратівливо. Юджин знову валився до мене і наводив шурхіт. - Так, шалено. Жити без тебе не можу,— раптово тихо прошепотів він, скорочуючи відстань. — Боже, які у тебе прекрасні очі,— продовжив він оксамитовим голосом, відтісняючи до стіни. - Знову! — Юджин знову прийшов до тями, і відскочив, а потім похмурнів і зайняв стілець, на якому зовсім недавно сидів Адоніс. Я ж зовсім очманіла. - Що ти збирався зробити? — Мабуть, поцілувати. Не знаю,— сухо обізвався хлопець, дивлячись у вікно. — Це давня магія. Валенти закохуються лише на чотирнадцяте лютого.