"Цар-ракета" - так прозвали надважку ракету-носій Н- 1 за її колосальну потужність і розміри (вантажопідйомність до 100 тонн, висота більше 100 метрів - удвічі більше, чим легендарна Р- 7).

"Лебедина пісня" С. П. Корольова, Н- 1 стала головною ставкою СРСР в "місячній гонці", а в перспективі повинна була забезпечити складання на орбіті ТМК (важкого міжпланетного корабля) для пілотованих польотів до Марса і Венери.

Але подібно ніколи не дзвонячому "Цар-дзвону" і "Цар-гарматі", яка жодного разу не брала участь у бою, "Цар-ракета" так і не вийшла в космос.

Усі чотири випробувальні пуски Н- 1 виявилися невдалими, а після передчасної смерті Корольова і висадки американців на місяці дорога програма по створенню радянської місячної бази "Зірка" була згорнута.

Чому СРСР програв "місячну гонку"?

Чи можна вважати виправданим рішення про припинення робіт над Н- 1 на порозі нового прориву радянської космонавтики?

Чи правда, що, будь живий Корольов з його титановою волею і велетенським авторитетом, "Царь-ракету" вдалося б довести до розуму і Радянський Союз освоював би не лише Місяць, але і Марс?

Нова книга провідного історика космонавтики відповідає на усі ці