— Коли ти збиралася сказати мені про дитину? — смикає за лікоть. — Це моя дочка, Борцов, — випалюю. — До тебе вона ніякого відношення не має! — Значить, не збиралася. Думала, я не впізнаю? Яка ж ти наївна. — Нам від тебе нічого не треба, — кричу. — Не смій лізти в наше життя. — А ось це вже не тобі вирішувати, Сніжинко. * Чотири роки тому Льоша зрадив мене і відправив на аборт, який я не змогла зробити. Я виховувала дочку одна. Була впевнена, що наші шляхи ніколи не перетнуться. Поки одного разу не влаштувалася на роботу до фірми, босом у якій виявився Борцов батько моєї дочки.