Як страшно зі спокійного та звичного світу перенестися в інший, жорстокий, безжальний і хижий. Він не щадить нікого, і зовсім незрозуміло, як поводитися, щоб не тільки вижити, а й вибратися зі страшної пастки. На що погоджуватися, а від чого тікати без оглядки? Кому вірити, а від кого чекати ніж у спину, у прямому значенні цього слова? Як повірити в те, що навіть у цьому дивному світі можна зустріти кохання? Чи захоче той, хто зараз здається уособленням Зла, допомогти повернутися, щоб ніхто більше не порушував його спокійного страшного спокою? У будь-якому випадку, ніщо так не заспокоює і не допомагає адаптуватися як звична ще за минулим життя робота. Але постояльці гинуть один за одним, ночами примари не дають виспатися, а про те, ким був і ким став безпосередній начальник, краще взагалі не думати. Але шанс вижити залишається завжди... Потрібно просто вірити в себе, якщо вже нема в кого.