Конан продовжує йти своїм шляхом через південні рівнини чорних королівств. Тут його знають давно, і Амре Леву неважко дістатись берега, який він спустошував у колишні дні разом із Беліт. Але Бєліт нині — лише пам'ять на Чорному узбережжі. Кораблем, який зрештою з'являється у вигляді берега, де Конан сидить і точить свій меч, управляють пірати з барахських островів, що лежать на південний захід від Зінгарі. Вони теж чули про Конана і готові вітати його меч та досвід. Коли Конан приєднується до барахських піратів, то йому вже за тридцять. Він довгий час залишається з піратами. Однак Конану, який знайомий з добре організованими арміями хайборейських королів, банди барахців здаються надто слабко організованими, щоб можна було досягти лідерства та пов'язаних із цим вигод. Потрапивши у винятково важку ситуацію на піратській зустрічі в Тортажі, Конан виявляє, що вибір у нього невеликий: або йому переріжуть горлянку, або доведеться пуститися в плавання по Західному Океану. Це останнє він і здійснює з приголомшливою вправністю та впевненістю в собі.