Дерево, що колись зеленіло і цвіло, розростаючись на родючому ґрунті, іменованому Північним Нордемом, зараз нагадувало зачахлий стовбур із сухими гілками, пожовклім опадаючим листям, що в'яне на отруєній землі, наближаючись до неминучої загибелі. Така доля чекала на старе місто. Він помирав, що роздирається міжусобицями банд, безчинством і корумпованістю чиновників та міської влади, безсиллям і зламаною волею правоохоронців. Місто вмирало, забираючи тисячі життя, що йшли разом з ним. Життя тих, хто не встиг або вже не намагався врятуватися. Це місто нагадувало йому себе: похмуре і нелюдиме, не заохочує безтурботності, вимогливе і незламне, недовірливе і злопам'ятне. Він, як і Нордем, не прощав слабкості, не давав другого шансу, можливості на викуплення і завжди віддавав по заслугах. Одного разу, поставивши на карту все, він опинився на дні з вини тих, у кому ніколи не сумнівався. Більше подібної помилки він не робив. І прийшов розрахуватися зі старими боргами.