Втім, морське відомство Росії набагато більше, ніж збільшення прусського флоту, хвилювало посилення флоту старої та головної суперниці Росії на морях — Великій Британії. успішне протистояння якому було немислиме без наявності броненосних кораблів, здатних до далеких плавань. Проте вже побудовані на той час броненосні судна російського флоту за своїми тактико-технічними даними могли бути використані лише для оборони балтійського узбережжя Росії і в першу чергу Кронштадта. "З" довжиною 265 ф. шириною 45 ф, з поглибленням на міделі 18 ф 3 д. водотоннажністю 2563 строй т. з машиною в 450 л. с. і одним підйомним гвинтом. Ці броненосці за своїми розмірами, потужністю машини та величиною рангоуту повинні були з'явитися кораблями, здатними. подібно до англійських рангоутних броненосців. до океанських плавань та стаціонарної служби в іноземних морях. Саме вони й отримали згодом назви "Мінін" та "Князь Пожарський".