На твоїх очах чорна пов'язка. Нічого не видно, і до розуму долинає лише луна чиїхось кроків. Невідомо – вистрілить конвоїр чи… Він уже зробив це? Що, якщо... ти не йдеш тунелями підземного Кенігсберга, а лежиш на брудній підлозі з простріленою головою, і рух ніг, що підгинаються, - тільки судома? Що, якщо ці незрозумілі кроки – не твої, а ката, який виконав свій обов'язок? У минулому Калінінграда, просто під його вулицями, в так і не взятій фортеці, війна ніколи не закінчувалася. Похмурий лабіринт із плит фортифікаційного бетону досі живе квітнем 1945-го, божевіллям нацистів та їхньою вірою у здобуття абсолютної влади.