«...Невідомо звідки прямо перед капотом виникла довгаста чоловіча постать. Ногою Локтєв втопив педаль гальма щосили, вивернув кермо вправо. На мить побачив зовсім близько бліде, перекошене від жаху чоловіче обличчя. І, звичайно, його беруть тепленьким. А далі короткий слідство, швидкий суд, справедливий вирок. І тим не менш. Наслідок чомусь затягується. Матеріали справи переїжджають із місцевого РУВС на Петрівку. Муровський детектив з несподіваним прагненням приймається досліджувати обставини вже розкритого злочину. Щось тут не так. Не сходяться кінці з кінцями...»