Як бути, коли соціальний потік настільки сильний, що практично неможливо набути внутрішнього ритму і власного перебігу життя? Якщо занадто відіб'єшся від зграї, станеш ізгоєм. Занадто злиєшся із загальною масою — втратиш голос душі. Як намацати цю грань, цей натягнутий канат свого шляху над прірвою незліченних забобонів та спокус; заготовлених відповідей та засудження; оманливих ілюзій, страхів та абсолютної неясності того, що ти уявляєш із себе насправді? Все це хвилювало мене з наймолодших років. Здавалося, є щось більше ... Щось, що перевершує все навколо. Вітала якась недомовленість, питання без відповіді, таємниця. І це не давало мені спокою…