Бродяжництво – не хвороба, не доля, а ідея. Думка, що передається від людини до людини через погляди, жести. Бродяга – породження первісної філософії. Раб БЕЗКОНЕЧНОСТІ. Вигнутість доріг, край небес, десь змикається із землею, для нього знамення, наказ понад продовжувати рух. Бо Рух, згідно з давнім завітом, є сенс життя, а Горизонт – досяжна Реальність. та кровних уз. Обдурені відщепенці, що втікали від нових кайданів, але зачаровані поневіряннями, стали промишляти тужливою музикою, тягучими наспівами і картинами, такими ж дивними і не потрібними, як самі творці... Бродяга, бомж, бич... Немає в тебе заздрісників. Всякий зневажає і жене геть. Одна думка зрівнятися з тобою жахає. Страх непередбачуваної Долі змушує розщедритися жалюгідним милосердям. А грізне попередження «НЕ ЗАРІКАЙСЯ!» свербить у мозку, пробиває холодним потом, доводить до божевілля. Ти справді страшний. Ти, що живеш у клоаці. Ти - мікроб, бацила. Але, ти і великий, задовольняючись дріб'язковим щастям, безтурботністю. Ти, що сміється в обличчя Долі тому, що і вона колись зіграла з тобою злий жарт. Тепер Тобі не до неї. Бо, щодня, на вулицях і площах ламаєш одну й ту саму комедію. Надривно кричачи: «ПОДАЙТЕ УБОГОМУ!» Перетворюєш красу на вульгарність. Знущаєшся над натхненням ... Ці казки для Тебе. І пишу їх тому, що самого охоплює жах при думці виявитися бродягою, бомжем, бичем Божим.