На світанку багаття згасло. Фенікс і Дракон відлетіли у космічні дали. Мандрівники поспішили продовжити свій шлях. І тільки шаманка на самоті дивилася на загасне вугілля, згадуючи свою молодість, мрії та кохання. З її очей кольори похмурого неба капнула сльоза і зашипіла пором на розпеченому вугіллі стрімголов випарувавшись... Потім друга... Третя... Травневе небо заговорило гуркотом грому і обдарувало рисові поля та чайні плантації в горах потоками теплого дощу, що обіцяв багатий урожай. У звуках крапель, що падають, шерехах листя і трав, стрекоті цикад і жаб наступна історія. Адже досить зовсім небагато кохання, щоб полилися сльози, а за ними і віск, і золото.