Двоє на острівці життя серед випаленої пустелі — в одязі, задихаючись від сміху, піднімаючи каскади бризок, ми хлюпаємось у теплій воді, майже до самого заходу сонця сидимо під деревами, балакаємо про всякі дрібниці, часом незграбно замовкаємо і швидко відводимо погляд. Чи я при здоровому глузді припустити, що кимось хорошим, тим, на кого я давно чекала, стане для мене хлопець кращої подруги, далекий і недосяжний житель іншого світу?..