Ви колись мріяли стати героєм? Так?!. Що ж співчуваю... А ось Нік не мріяв! І навіть не думав. Маніяк інформаційної магістралі. Що йому подорожі далекими світами, порятунок рідкісних розумних видів, політичні інтриги, війни, навіть любов? А нічого… Все проносилося повз, ніяк не торкаючись. Приповз зі служби, впхнув у себе сухпайку і до дивана. Гликнув по скроні і помчала ... Магістраль! Ось вона рідна! Це тобі не на роботі стовпчика цифрами заповнювати!.. Тут потік накриває. Сприймаєш, усвідомлюєш мільярдну частину інформації, що проходить на пряму через мозок. Решта працює з підсвідомістю. Немає часу, немає простору, а лише швидкість, швидкість ... Ти мчить, мчить! Серце в шаленому ритмі!..!!!.. Швидше!!! Швидше!.. Металевий голос у голові: Ви перевищили швидкість поглинання! Ліміт вашої життєдіяльності на межі! Примусове вимкнення! Приємних снів… Думка остання перед провалом у сон: «Щоб ти провалилася проклята бляшанка!» Вранці голова, як із похмілля, а треба ще на службу. Топаєш у потоці таких же білих комірців. Раз, два, лівий, правий… Ні друзів, ні подруг… Щодня… Нудьги на роботі, а ввечері божевільні польоти в шаленому потоці. На профогляд перед виходом у робочий сектор магістралі блокер висвітлив помаранчевий сектор. Серце?!