Здатність до метаморфоз – універсальна властивість культури, що дозволяє інтелектуально і практично перетворювати світ. У книзі у вибраних аспектах розглянуто метаморфози простору, природи, людини, типу культурної доби. Ряд глав побудований у ретроспективному плані. Проте основне місце віддано епосі Просвітництва, яка охарактеризована як культура відкритого типу, театралізована, схильна до історизму, фемінізації, езотерики та культу садів. Їхньому мінливому простору, образу та функцій приділено особливу увагу. Вони аналізуються в контексті взаємин натури та культури, сакрального та світського, міста та саду, показані як просторове середовище, що формує модель світу та людини. Сам же він виступає як людина «природна» та «граюча», «соціальна» і «естетична», а також на екзистенційному прикордонні людина/нелюдина.