«Цей короткий період її життя не мав не що чіткого, а навіть приблизного позначення. А позначати події вона взагалі любила, наприклад, «пристрасний роман без змісту» або «яскравий епізод з сумним кінцем» – згадувати про цю історію (якщо взагалі це була «історія») їй не хотілося і навіть було трохи незручно. Щоправда, з погляду старої бабусиної моралі – помри, але не давай поцілунку без любові. Звичайно, ні про яку таку любов не могло бути й мови, але заради справедливості треба було сказати, що все-таки її трохи тягнуло до нього, ну, ту небагато, яка все ж може виправдати наші жіночі дурниці і нерозумні дії. Так, і ще – це було просто: у четвер – до третьої пари. Болтатися вдома не хотілося, адже напевно батьки долучили би до господаря або ще того гірше – до занять із молодшим братом. А так…»