Чому нам здається, що у кожного міста є свій характер та своя особлива атмосфера? Може, вся справа в будинках і людях, чи все-таки є те, що приховано оку, але зримо лише серцю? Може, й місто має душу? Як вона виглядає, про що думає та чим займається? "Гарний Привид" - це казка, яка нагадує нам про те, що місто, як і його жителі - живе, воно все бачить і все відчуває. Коли ми виростаємо, нам стає все складніше і складніше помічати звичайні чудеса, які гуляють десь поруч. Нам набагато легше пояснити будь-який прояв чарівництва як "випадковість", а не спробувати, як у далекому дитинстві, повірити у диво. Але що станеться з містом, якщо люди перестануть вірити і помічати ті самі чудеса?