В Індії завжди вважалося, що рівень розвитку країни більшою мірою визначається духовною величчю її мешканців, а не рівнем її матеріальних досягнень та добробуту. У 1920 прагматичні, орієнтовані на матеріальні цінності американці зустрілися з індійцем, якому судилося змінити життя мільйонів. Парамханса Йогананда (1893-1952) був посланий до Америки своїм учителем з таким напуттям: «Матеріальні досягнення Заходу дуже високі, але йому бракує духовного розуміння. І з Божої волі твоя місія полягає в тому, щоб допомогти людству зрозуміти, наскільки важливою є рівновага між зовнішньою, матеріальною та внутрішньою, духовною сторонами життя». У 1923 році Йогананда прочитав серію лекцій у найбільших містах Америки, і скрізь йому супроводжував незвичайний успіх. Небувалі натовпи людей стікалися до нього, шикуючись іноді у величезні черги. Він ніколи не намагався нав'язувати американцям культурні традиції своєї країни, але прагнув показати їм, як одухотворити їхню власну культуру. Енергійно, з заразливим оптимізмом він почав переконувати уми американців, що закосніли в приземленій практичності, в тому, що найпрактичнішим з усіх шляхів є шлях, що веде до Бога.