Відомо, що людина спочатку схильна вірити в те, що їй говорять, тим більше якщо їй це говорять авторитетні люди. Але авторитет ще означає, що це істина у кінцевої інстанції. Помилятися властиво багатьом. І це не їхня вина і навіть не біда. Ще Пушкін писав: "Ах, обдурити мене не важко, я сам обманюватися радий". Автор книги спробував посперечатися і розвіяти на основі фактів деякі, здавалося б, незаперечні, вбиті в голови зі шкільної лави та в студентських аудиторіях істини. Книга складається із двох частин. Одна присвячена власне помилкам, якими людство «годували» століттями, а друга — фальсифікаціям. Оскільки ця книга написана у вигляді словника, то розподіл на дві частини є умовним. Але читачеві не складе особливих труднощів зрозуміти, де йдеться про помилку, а де — про фальсифікацію. Одні з них робилися несвідомо, так би мовити людей, які їх робили, використовували «втемну», але більшість переслідувала певну мету — наживу. Матеріальну, що відбувалося частіше, чи політичну вигоду.