Книга присвячена історії радянського самвидаву післявоєнного періоду та долям його авторів. У ній розглядаються основні різновиди соціально-політичного самвидаву (відкриті листи та звернення, збірники документів, періодичні видання, матеріали судових процесів), класичні та маловивчені самвидавні тексти. Крім того, значну увагу приділено провінційній студентській літературній та публіцистичній самодіяльній періодиці, яка до останнього часу не введена в практику наукового осмислення. У роботі проаналізовано поняття «самвидав» та проблема класифікації самвидавських текстів. Книга розрахована на найширше коло читачів, які цікавляться феноменом інакомислення в радянській історії.