Ваня Єлагін з раннього дитинства знав свою долю — таку собі "зв'язуючу ланку" між одноплемінниками-росами та зарозумілими мешканцями Протекторату Чжунго. А все тому, що планеті Гессіона, яка стала в давнину вотчиною аграрного клану Аверіних, не пощастило належати до системи Іддія. Постає питання, чого хорошого опинитися на межі Протекторатів? А тим більше внаслідок політичних ігрищ? Свої далеко, зате вайгожень, які лаоваїв і за людей не рахують, близько. І вся логістика у їхніх руках. Прикро, особливо сильним світу цього. От і спихають найнеприємнішу робітницю на тих, хто слабший. Головне, назвати посаду якось химерніше, наприклад, посол, надзвичайний і повноважний. Який, за фактом, лише ретранслятор, причому односторонній, за системою "ніпель". І прадід був послом, і дід, і батько. Ну і яка доля може чекати на наступний за списком? Єдина заковика — сам Ваня з таким станом справ миритися не має наміру…