З 1 січня 2017 р. набрав чинності Федеральний закон «Про незалежну оцінку кваліфікації», який передбачає добровільне (за ініціативою та за рахунок коштів працівника або його роботодавця) складання професійного іспиту на відповідність тому чи іншому професійному стандарту. Але чи варто поспішати розлучатися із грошима? Давайте подумаємо разом, адже як показав перший досвід, ціна таких іспитів дуже велика! Що означає «професійний стандарт» і що таке «стандарт» взагалі? На кого ви рівняєтесь у своїй професії, хто і що є професійним еталоном? Кому б ви погодилися довірити оцінку вашої компетенції, вашого професіоналізму? Що заважало ініціаторам системи «незалежної оцінки кваліфікації» налагодити в принципових рамках традиційної «радянської» системи професійного навчання. Чим колишня система профосвіти не влаштовувала? Що являють собою «центри оцінки кваліфікацій» та «судді хто»? Що це за експерти, давайте придивимося до них, що за успіхи на професійній ниві дають їм право оцінювати професіоналізм та компетенцію ваших співробітників. Ось лише деякі питання, на які варто відповісти, перш ніж кидатися у вир «незалежної оцінки» кваліфікацій. У цій книзі ми не кричимо про профстандарти та не вчимо дорослих людей тому, що вони самі можуть прочитати у насиченому інформацією світі. Ми лише допомагаємо професійно правильно поставити питання, щоб професійно правильно зорієнтуватися у лукавому світі ринку продажу «освітніх послуг»…