Авторського позначення жанру головний твір Лермонтова у прозі не має. У критиці відразу з'явилося і утвердилося, за відсутності кращого, позначення «роман». Було бажання наголосити на цілісності твору. Нині теоретиками обгрунтовано вторинні жанрові освіти — книжка і цикл. Вони усувають термінологічну невідповідність (роман, що складається з повістей; це книга, що складається з повістей) і навіть ефективніше допомагають зрозуміти цілісність твору. Наше дослідження усуває термінологічну невнятку у зверненні до головного лермонтовського творіння у прозі, що вже непогано, але воно не формально, а змістовно. Посилення уваги до діалогічних зв'язків між компонентами циклу показує та ще покаже свою плідність.