Я впевнений, що кожен з нас, тією чи іншою мірою, з легким, невидимим внутрішнім теплом, відносить до того місця, де він народився. І здається, що там, світло яскравіше, сонце тепліше, вода прозоріша і небо в ній відбивається чисте, безхмарне. Так, це наша «мала Батьківщина». Про неї, про моє село, про її повсякденність, переживання, історію, людей, природу, дрімучі ліси в яких править лісовий господар, вільні поля — врожаєм з яких ще нещодавно повнилися засіки мого рідного краю, повноводних річках і малих струмках, що зароджуються з тихих, чистих джерел, де кожна крапля джерела дає сили для продовження життя, про дитяче, безтурботне літо у бабусі з дідусем, про морозну зиму, про сиру і мерзляку осінь, про весну, що прокидається, про віру і, звичайно ж, про старих білих казках, які співає сивий вітер, саме про це мої вірші. Ласкаво просимо до «цілого сільського світу, з стежками, затертими до дірок».