— Ми шукаємо тата. У гарному костюмі, з карими очима та кольором волосся, як у мого братика. За описом ви нам підходите. — У нас до нього важлива справа, — серйозним тоном підтверджує малюк. Переді мною двоє юних створінь сором'язливо стоять і швидко ляскають довгими віями. Хоча, якщо придивитися, вони мають рацію. У мене справді карі очі і колір волосся точнісінько, як у цього хлопчика. — А де ваша мама? — Мама?? — здивовано дивляться на мене.— Так от,— дівчинка маленьким пальчиком показує вбік. О, Боже мій! Це вона... І вона жива.