…Повітря в старому будинку було досить затхле. Чарлі відпустила парадні двері, і стулка зачинилася в неї за спиною, відсікаючи крики хлопців, що грали з іншого боку вулиці. Тиша душила, як задушлива ковдра… І пахло тут якось дивно – сушеними квітами. Чимось мертвим. Чарлі зібралася йти, коли помітила краєм ока якийсь рух. Стіна навпроти вікон більше не була порожньою. На шпалери, що вилиняли, лягла тінь дитячої колиски, напрочуд чітка, наче намальована фарбою. Здивування переросло в паніку, коли тінь почала ущільнюватись і темніти. І було там щось ще ... Тінь, яка росла і наливалася темнотою. А потім хитнулася, наче її штовхнула невидима рука…