«Вони прийшли вночі. Безшумні, як привиди, і невідворотні, як рок. Вирізали вартових, увірвалися до сплячої колонії. Піднесли багряну жертву байдужій старій зі сталевою косою. Лазерні гвинтівки працювали безперервно, знищуючи все на шляху. Я сиділа на ліжку, стиснувшись спиною в стіну. Скилила, як дитинча, що відбилося від зграї. Мені було п'ять. Чи менше?.. Пам'ять милосердна, не те, що ті в чорних масках…»