Я завжди думала, що любити так, щоб голова кругом йшла можливо лише один раз у житті. А втратити таке почуття, схоже на смерть… Я вижила після цього. Інакше просто не могла ... Зібрала себе по крихтах і пішла далі. Не заради себе, заради дітей, заради нашої з Гришею кохання… Навчилася відкривати вранці очі і не плакати згадуючи його… Не могла уявити, що колись зможу згадувати Нас, не згинаючись подумки навпіл і не розвалюючись на тисячі шматочків. А все тому, що в моєму житті з'явився ВІН! Знову ці забуті почуття… Ні, інші! Але не менш сильні... Мені добре з ним і відчуваю, що йому зі мною добре! Що може йти не так?