Ким таки відчували себе жителі Псковської землі – російськими чи скоріше європейцями? Як вдалося Пскову організувати таке рідкісне російських землях самоврядування? Псков, як і Новгород, завжди виділявся серед інших російських князівств. Прикордонне становище Пскова давало місту переваги у торговому плані, проте сприяло виникненню непростих відносин із Тевтонським орденом, значну роль вирішенні конфлікту з яким зіграв псковський князь Довмонт. У Пскові, як і в Новгороді, громадяни брали участь у вічових зборах, обираючи князя та іншу адміністрацію. Купці входили в муніципальне управління, обіймали посади сотських, гостьових та купецьких старост. Псков жив своїм розумом і міг стати одним із сотні європейських міст, увійшовши до ганзейського союзу і прийнявши магдебурзьке право. Однак трапилося так, що в XV столітті посилилися контакти Пскова і Московського князівства, який жив зовсім за іншими законами. Книга призначена для широкого кола читачів, які цікавляться історією Русі.