Як далі жити бідній жебрачці в селі? Батьки загинули, і вона виховувалась старенькою бабусею, єдиною рідною людиною, яка залишилася в неї. Але й рідна бабуся померла рік тому, і вісімнадцятирічна Ліана залишилася в хаті одна. Та й будинком це не можна було назвати, вікна і двері, що покосилися, провалився дах будинку, мали сумний вигляд. Дві маленькі кімнатки і кухонька, от і весь простір будинку. У неї не було ні подруг, ні друзів, вся молодь невеликого селища ігнорувала її, а хлопчаки обзивали образливим прізвиськом «Куляка». Дівчина мріяла влаштуватися на роботу, і оновити свій гардероб хоча б, щоб дівчата однолітки не сміялися, над її старенькою сукнею, та стоптаних балеток. Але одного прекрасного дня вона знаходить на дорозі дорогу прикрасу у вигляді намиста, після чого її життя кардинально змінюється.