Я провела велику частину десятиліття, забуваючи Форда Елліс. Якби він просто тримався подалі від Монтани, я, можливо, назавжди стерла б спогад про його разючі блакитні очі і сувору усмішку. Уникати його було легко, коли єдине місце, де я бачила його обличчя, був канал «І-Ес-Пі-Ен» — і пульт дистанційного керування міг вирішити цю проблему. Ось тільки мій бос щойно найняв Форда новим головним тренером команди «Диких котів штату Скарбів». Цього сезону я не тільки буду змушена спостерігати за ним збоку, а й уникати його буде тепер неможливо, бо ми працюємо разом. Може, я не забула Форда. Можливо, я все ще мрію, якими ми могли б бути. Можливо, він також мене не забув. Ось тільки ці «може бути» не змінять того факту, що нам не судилося бути разом. Може, колись він був моїм. Але з сьогоднішнього дня Форда Елліс я називатиму лише тренер.