— Ти незайманий? — несподівано спитала вона, торкаючись мого обличчя.— Ні, а ти? - Протягнув я вже більш розміреним тоном. Христина посміхнулася і знову нависла наді мною. — Ти брешеш, — простягла вона. — Ти незайманий,— вона схопилася за моє стегно, ніби намагалася вичавити з мене потрібну їй відповідь. Я пробурмотів щось нероздільне. — Сперечаємося, ти навіть не цілувався ніколи,— присунувшись до моїх губ, прошепотіла вона голосом із хрипотою.— Поцілуй мене,— тихо додала вона, не розриваючи глибокий зоровий контакт. перший раз, перше коханняПерша частина дилогії.