Книга монаха Симеона Афонського «Дев'ять слів» включає дев'ять розділів, кожна з яких складається з коротких повчань або визначень, необхідних для того, щоб людина прозрівала в духовному житті, навчалася чеснот, досягала досконалості в Господі. молитві, про мир, про розум, про міркування, про послух, про смиренність, про Свободу, про Спасіння, про Любов) складається із ста п'ятдесяти трьох висловлювань (сентенцій). І це не випадково: кожен із розділів асоціюється з рибою, спійманою апостолом Петром: «Симон Петро пішов і витяг на землю мережу, наповнену великими рибами, яких було сто п'ятдесят три» (Ів. 21. 11). Ці «духовні риби» повинні стати для розуму, що читає їжею. Така їжа зміцнює та духовно насолоджує. Проте риби мають бути «підсмажені», тобто висловлювання (сентенції) засвоєні розумом і виконані справою. Книга написана як повчання Старця своїм учням. Адже Старець, коли «закон духу життя в Христі Ісусі звільнив» його «від закону гріха і смерті» (Рим. 8. 2), очищає для учнів «безглуздя» розуму, наповнюючи їх водою Духа, «і риби буде дуже багато, тому що ввійде туди ця вода, і води в море стануть здоровими, і, куди ввійде цей потік, все буде живе там» (Єз. 47. 9). Життя у Богові це свобода від світу. Щира свобода є забуття людського. Щире забуття людського і минущого є божественна Любов. «Божественна Любов вимагає граничної приниженості, – пише монах Симеон, – тому вона важкодоступна і піднесена». Саме словом про Любов завершується книга Симеона Афонського, оскільки Любов є безмежне обоження, найбільша риба в «мережах» розуму, яка ніколи не буває спійманою, але сама ловить розум неводом Царства Небесного (див. Мт. 13. 47), бо якщо розум «ставить мережу, сам буде уловлений нею» (Сир. 27. 29). Коли Господь взяв «п'ять хлібів та дві риби, подивився на небо, благословив і, переломивши, дав хліби учням, а учні – народові» (Мт. 14 . 19), люди зібрали після трапези «шматків хліба і залишків від риб дванадцять повних коробів» (Мк. 6. 43), адже «Любов неможливо роздати остаточно – що більше віддаєш, то більше залишається». «Дев'ять слів» – необхідне приношення сучасній людині, серце якої прагне зустрічі з Богом, але завжди відкладає. Не важливо, чи чернець ця людина, чи живе у світі, – та духовна вимогливість, якою просякнуті висловлювання, покликана пробудити в ньому тверде бажання змінитись у Богові, «померти за Любов, щоб почати жити».