«Покаяні гімни» святогірського ченця Симеона Афонського продовжують гімнографічну традицію, яка сягає двох Великих Богословів – свт. Григорію Богослову та прп. Симеону Новому Богослову. Якщо гімни свт. Григорія Богослова було розраховано певну аудиторію, то покаяні гімни прп. Симеона Нового Богослова являють собою щоденникові записи, не призначені для чужих очей, а найчастіше – просто молитви. Приблизно так само і з гімнами Симеона Афонського. Не викликає сумніву, що перед нами щоденникові записи, які використовуються для молитовного діяння. Як і твори прп. Симеона Нового Богослова, ці Гімни "написані кров'ю". Викладене в них досвідчене знання безцінно своєю практичністю. Тим не менш, глибше поринаючи в текст Гімнів, можна помітити, що автор об'єднав складові в певну систему. «Покаяні гімни» ченця Симеона Афонського мають загальний задум і цим відрізняються від розрізнених гімнів прп. Симеона Нового Богослова. Перед нами не просто збірка записів та молитов, а єдиний твір. Втім, це відкривається не одразу. У богословському плані «Покаяні гімни» цікаві тим, що звертають увагу до третього Великого Богослову – ап. Іоанну. Якщо висловитися в термінах сучасної бібліїстики, то вчення Гімнів зводиться до так званого «іоанівського богослов'я»: «Бо все, що у світі: хіть плоті, хіть очей і житейська гордість (1Ів. 2:16)». «Хіть плоті» – це сила, яка керує світом. Яким чином відбувається поневолення, динаміка цього процесу, – розкривається у Гімнах: «хіть очес» – побачив, «хіть плоті» – захотів, побачив – захотів, побачив – захотів… І так непомітно відбувається полон. Незабаром душа поринає в страшну безодню: спочатку полон подібний до павутини, яка обволікає душевні очі і сковує будь-який рух до чистоти, а потім починається несподіване нестримне падіння в прірву. З цієї прірви автор Гімнов виводить занепалу душу. Оскільки ми маємо справу з щоденниковими записами, то перше, що на нас чекає, – Зустріч з особистістю Автора. Якщо такого таємничого та неповторного контакту не станеться, то орієнтуватись у книзі Гімнів буде досить складно. Після Зустрічі починає виявлятися загальний задум, що поєднує всі гімни. Автор прагне показати цілісну картину Спасіння, як душа виходить із гріховного полону. Гімни ведуть читача разом з душею, що звільняється, яка повільно помалу набирає сили, зміцнюється в духовному діянні, позбавляється кайданів. Нам відкривається, як непомітно відбувається це становлення. І ось, зовсім несподівано душа знаходить себе такою, що вже змінилася: вільно стоїть на повний зріст, впевненою і сильною. Тепер вона може зневажати ворогів і зневажати їх підступи. Не варто забувати, що Гімни – частина чернечого «розумного діяння» автора. Вони є скарбничкою, з якої автор запозичив почуття та настрої для молитви. Кожен чернець на Святій Горі має такі скарбнички, які допомагають подолати псу розуму і вистояти в години нічних битв з духами злоби. Тим не менш, у різних скарбничках знаходяться різні за цінністю скарби, що відповідають силі ченця. У цій книзі автор ділиться і скарбом, і силою.