Гамбурзький хлопчик Хуберт Фіхте, театральний актор-початківець, 1949 року знайомиться з письменником Хансом Хенні Янном, і той бере його під свою опіку і навіть хоче усиновити.

Роман «Досвід про пубертат», який Фіхте написав у 1974 році, побудований за схемою вудуїстського ритуалу викликання померлих і являє собою оммаж Янну і німецьким геям, чиє життя в ті роки все ще регулювалося дискримінаційним законом, що зберігся з нацистських часів.

Фіхте першим з німецьких письменників з такою відвертістю заговорив про гомосексуальність. Тоді, здавалося, не було придатних для цього слів, і Фіхте частково орієнтувався на поетику Жана Жене. І, подібно до Жені, був автором, не готовим до компромісів.

Обряди афроамериканських культів, які Фіхте вивчав у Бразилії та на Гаїті, переплетені з ритуалами гомосексуалів. Післявоєнний Гамбург у просторі експериментального роману «Досвід про пубертат» розташований неподалік Салвадора – міста, де суворим богам приносять у жертву дітей і де життя людське нічого не варте.