Я відчував себе на зльоті, коли реальність завдала мені такого суворого удару, якого я навіть уявити не міг, змушуючи зіткнутися з пеклом на землі, на яке перетворилося моє життя. Примари й демони, що колись живуть на сторінках бестселерів, що вийшли з-під мого пера, тепер проникли в мої думки, щодня поневолюючи мій розум. Вона була неймовірно вродлива, і мене тягнуло до неї з фантастичною силою. Вона стала моїм диханням, коли я втратив можливість дихати. Вона стала моєю надією, коли я практично загруз у відчаї. Вона стала моєю музою, коли я втратив будь-яке натхнення. Але нічого хорошого це не обіцяло, принаймні у моєму світі. Як тільки закінчиться осінь, і нескінченні зимові дні обірвуть усе листя, а вітри віднесуть геть, його турбота та трепетна душа теж зникнуть. Незабаром і їх заберуть у мене, і моє серце залишиться таким же неживим, як ці колись величні дерева. Але, попри те, що осінь закінчується, вона залишилася, даруючи мені сили зустріти холодну, темну зиму мого минулого, розкриваючи таємниці та брехню, які могли б лягти в основу роману. Ось тільки вони не були вигадкою, такою була моя реальність – реальність, яку я б не побажав навіть найлютішому ворогові.