Я зав'язав із жінками багато років тому. Мені краще бути одному. Поки чудова мати-одинак не увійшла в мій бар і все не змінила. Усі думали, що я буду наступним, хто очолить МК «Недоторканні». Тобто поки трагічний нещасний випадок не розбив моє серце. Я вирішив, що таке життя буде простіше саме собою. Ну, окрім безпритульних, яких я підбирав. У мене є неохайний собака та дві кішки. Зі мною під одним дахом навіть знаходився підліток, що втік з притулку, поки вона не вийшла заміж за агента ФБР. Але це вже інша історія. Тепер я зовсім один, керую баром байкерів, який люблю. Чорт, якби «Mason Jar» був людиною, я б на ньому одружився. Але коли чудова дівчина зайшла до мого бару в пошуках роботи, я був схильний сказати їй «ні». Не тому, що її не хотів. А тому що відчував. Дівчина у біді, але з нею ще й дитина. Вона гарна мама, хоча вони пережили лихоліття. І така гарна, що в мене перехоплює подих. Вона теж не відриває погляду від моєї грубої зовнішності. Не засуджує мене чи шкіру, яку я ношу. І її мала вертить мною, як хоче. Але цього достатньо, щоб затягнути дівчину в моє ліжко? Але це більше, ніж просто секс. Вона змушує мене вірити у дива. Тепер я просто молюся за найбільше диво з усіх.