Жив щасливо, незважаючи на інвалідність, аж до смерті дружини. У тузі за коханою жінкою насилу протримався до вісімнадцятиріччя дочки і зіграв із долею у своєрідну рулетку. Шанс загинути було рівно п'ятдесят відсотків. Напевно, я ще навіщось потрібен вищим силам, бо знову потрапив у блукаючий портал. Там мене омолодили, вилікували та відправили у світ, як дві краплі схожий на мій рідний. Навіть батьки тут були такі самі. Вони сприйняли мене як рідного, не здогадуючись про підміну. Здавалося б, живи та радуйся. Але одразу після перенесення щось пішло не так. У результаті — втеча, черговий перехід у світ, де мене називають мандрівником. Надворі тисяча дев'ятисотий рік, і я опинився перед вибором…