«Все, про що розповідається тут, було прожите і пережите мною особисто». Так починається роман мегапопулярного сьогодні письменника Пауло Коельо. А тоді, у 70-ті, він тільки мріяв стати письменником, пускався в небезпечні подорожі, боровся зі своїми страхами, вбирав атмосферу свободи руху хіпі, що поширився по всьому світу. «Невидима пошта» повідомляла про грандіозні дійства та маршрути. Молодь у пошуках знання, просвітління прямувала за духовними наставниками-гуру по «стежках хіпі» до Мачу Пікчу (Перу), Тіяхонако (Болівія), Лхаси (Тибет). «Тропі хіпі» з Амстердама (Голландія) до Катманду (Непал). Що вабило цих сміливих молодих людей у далекі дали? Про що мріяло це плем'я без вождя? Чому так прагнули вирватися з рідного гнізда, повідомляючи батькам: «Дорогий тату, я знаю, ти хочеш, щоб я отримала диплом, але це можна буде зробити коли завгодно, а зараз мені потрібен досвід». Їдемо з ними за мрією! Шукати радість, властиву дітям, відвідати те місце, де ти відчуєш, що щасливий, що все можливо і серце твоє сповнене любов'ю!