Світ раптово зупинився, і те, що сталося потім, назавжди змінило світ. Мої батьки пішли. Мої друзі, пішли. Усі пішли, крім того, чи вони справді пішли? День минув, рухаючись вперед, але коли сонце зайшло й настала темрява; виникло щось небезпечне, голодне і жахливо маніакальне. Я хотів сховатися, але сильне тягнуче відчуття не залишило вибору. Я був потрібний, і щоб вижити, мені доведеться зіткнутися зі своїми страхами. Мені довелося б залишити старе «я» й увійти у світ, повний невідомого. Крізь біль і темряву я виник і став чимось новим. Чи зможу я їх врятувати, поки не стане надто пізно? Перед тим, як вони зустріли свою смерть… Я здригнувся і відчув, як біль і агонія поширюються моїм тілом, як нічого я ніколи не відчував. Моє тіло горіло зсередини. Вогонь текла крізь мене, як бурхлива ріка. Вогонь мчить кожною веною мого тіла. Моє серце було бомбою. Тільки ця бомба була встановлена на повторення, вибухаючи знову і знову. Все моє тіло розлетіло на шматки. Біль був нереальним і гіршим, ніж будь-який кошмар, який я міг уявити. З мого носа, очей і вух стікав постійний потік крові. Я закашлявся, і з рота пішла кров. Я знав, що це недобре. Я вмирав, повільно й болісно смерть приходила до мене. Потім на найкоротший момент часу настала повна темрява й параліч. Я нічого не відчував. Я був нічим. Я прагнув цих моментів. Я не знав, де я і скільки часу це було. Я знав лише, що я самотній, і прагнув кінця…