Коли я побачила його вперше, він мало був схожий на людину і, швидше, нагадував дикого звіра на прізвисько Біс, замкненого в клітці, записаного в документах як піддослідний нелюд № 113. Так його називали охорона та мед персонал секретної лабораторії наукового центру під керівництвом професора акушерства та гінекології Ярославської, що займається дослідженнями у галузі генної інженерії. Моєї матері. Він став любов'ю всього мого життя, а я для нього — способом вирватися на волю, щоб потім повернутися і люто розправитися з усіма, хто утримували його в неволі... і зі мною в тому числі.

Від викладеного: за викладку дякуємо сволочному характеру автора, її скотарській манері ображати покупниць, видаляти коми з конструктивною критикою, нескінченні фейки, і не менш нескінченні серії, а також усі інші підлі та нахабні витівки неохайного автора...