Ви прийшли в Світ... Чи не правда, здається, що Світ цілком належить вам?.. Життя - чисте полотно, на якому ви пишете картину неповторної долі, схвалену Всевишнім. Немає більшого щастя, ніж своєю рукою наносити на нескінченність мазки-миті сущого буття. Неважливо, що найчастіше незакінчене творіння під поривами світових вітрів перекидається на Землю... Ви лише стаєте сильнішими. Ось-ось з-під кисті вийде шедевр, гідний наслідування. Шедевр чийогось життя, виписаний звивистими стежками долі. Так думає Людина... Забувши, що світ створений Художником. Це його майстерня та його полотна, це його фарби та пензлі... Хто для нього люди? Хочеться думати, чи ми гідні бути фарбами, чи - о, гординя! - Цілими картинами. Не віриться, що ви народжені бути лише тонкими волосками в його божественних кистях? Одні волоски живуть у яскравих пензликах, інші залишаються на картинах Вічності. Треті змиваються із брудних інструментів. Є й ті, кому не доведеться відчути запах свіжої фарби. Сухі, безбарвні, забуті... Але... Це минущі дрібниці... Справжньому Творцеві ніщо не заважає використовувати величезний Світ як фарбу, кисть або мікроскопічну волосину, яка або осяде на її черговому шедеврі, або... Йому, як множині інших, судилося бути змитим рікою Часу.