«Липень слоновою тушею навалився на місто, дихаючи в обличчя спекою. На боках переповнених трамваїв, що зав'язали біля світлофора, скипало сонце. Перехрестя вибухало гудками і лайкою, металевий скрегіт боляче відгукувався у вухах; над вулицею плив запах горілої гуми. Теодор йшов прогулянковим кроком, і потік перехожих бовтав його, як морський бриз буйків. Лисина почервоніла, гарячі підтяжки врізалися в плечі, розпечений костюм, здавалося, важив цілу тонну. Від їдких крапель поту щипало очі і запітнівали окуляри, але Теодор уперто продовжував щоденну прогулянку до порту…»