Продовження історії.

Вікно відкрилося майже безшумно — легкий скрип пролунав лише наприкінці. Але цей слабкий звук не міг нічого змінити. Темна гнучка постать завмерла на підвіконні, чуйно вслухаючись у тишу. Потім нічний гість по-котячому м'яко зістрибнув на підлогу. Озирнувся, звично тримаючи руку на поясі. Стрічки з метальними зірочками хрест-навхрест перетинали груди поверх чорної сорочки. З кишень, нашитих на шкіряну куртку, виглядали ручки ножів. Тонкі губи розповзлися в усмішці, коли він побачив дівчину, що розкидалася на ліжку. Зупинився, охоплюючи чіпким поглядом кожну деталь і задумливо посміхаючись...