— Ні, стривай, — Гліб грубо хапає мене за плечі і притискає до стіни. — Пусти, боляче,— намагаюся вирватися з чіпких рук. - Як ти знайшов нас? Тобі тут не місце. - Ось як? Це з чого? — очі Гліба небезпечно сяють. - Ти моя дружина, у кімнаті наші діти. — Ти знаєш з чого,— перед очима миготять фотографії Гліба з незнайомою білобрисою дівчиною в ліжку,— я подала на розлучення. І ти сам нас вигнав. — Так, але все змінилося і три місяці на примирення закінчилися. Збирай речі, ви з дітьми повертаєтесь додому. Розлучення не буде. У мене було ідеальне життя. Люблячий чоловік, двоє довгоочікуваних дітей, облаштований будинок. Реальність затьмарювали лише довгі відрядження Гліба. Але мої рожеві окуляри розбилися відразу, коли замість подарунка на день народження дітей я отримала доказ зрад дружини…